Гуртожиток м.Васильків, вул.Преображенська, 1 (об’єкт архітектури та містобудування)
В центральній частині міста Василькова, неподалік від Миколаївської церкви, по вул. Преображенській, 1 (кол. Рози Люксембург) розташована «Васильківська спеціальна школа І – ІІ ступенів» (для дітей з тяжкими порушеннями мовлення).
Будівля цегляна, штукатурена по дранці, двоповерхова з напівпідвальним поверхом. У плані будівля складної конфігурації: прямокутна з фланкуванням двоповерховими ризалітами з боку дворового фасаду. До торцевих стін ризалітів прибудовані напівкруглі одноповерхові приміщення. Внутрішнє планування коридорне. Фасади будівлі гладенькі, Архітектурна виразність будівлі досягається грою об’ємів. Головний фасад підкреслений кутовими балконами на першому і другому поверхах. Цокольний поверх підкреслений напівкруглими віконцями і декоративною штукатуркою. Первинно в будівлі було пічне опалення. Споруда побудована у стилі конструктивізм. Будинок не типовий для більшості радянських забудов, тому завжди викликав зацікавлення у краєзнавців.
За місцевими легендами будинок належав родині відомого васильківського фабриканта, власника шкіряного заводу Вайсберга Мордко Іцковича. Саме його печатка зберіглася і знаходиться в краєзнавчому музеї міста.
З середини ХІХ ст. в містечку працювали не тільки чоботарі-кустарі, але і шкіряні заводи. Розвиток шкіряного виробництва в місті був обумовлений наявністю в навколишніх селах великої кількості великої рогатої худоби. Дубові ліси навколо містечка давали можливість запасатися дубовою корою для виготовлення дубильних концентратів.
На 1900 рік в місті було 6 шкірзаводів, що належали Гдалю Вайсбергу, Лейзору Бистрицькому, Пейсаху Матусову, Мордку Вайсбергу, Лейбі Колонському та Меєру Вулаху. На початку ХХ ст. на цих заводах працювало від 3 до 20 працівників.
У 1905 році на шкірзаводі Вайсберга встановили силове обладнання, електростанцію з паровою машиною на 185 кінських сил. Від парової машини працювали дубильні барабани. Почали запроваджувати інженерні служби, влаштували хімічну лабораторію для контроля над виробництвом. З початком Першої світової війни з’явилися великі замовлення для армії. Тоді власники створили акціонерне товариство «Вайсберг и Сыновья». У 1918 році почали будувати завод дубильних екстратів і котельню. У 1919 році підприємство було націоналізовано. М. І. Вайсбергу запропонували посаду головного технолога. У 1921 році завершили будівництво заводу дубильних екстратів. Завдяки розвитку промисловості в місто була проведена залізнична колія. Тоді з будівельниками частково розраховувались шкірою.
З 1921 по 1926 рік в місті налічувалось близько 6 шкірзаводів. Самим потужним був державний 4-й шкірзавод (колишній завод Вайсберга). Значно менш потужними були кооперативна артіль «Шкіряник» та ще 4 дрібні підприємства.
Є відомості про те, що під час тимчасової окупації 1941 – 1943 рр. в місті працювали 5 і 2 шкірзаводи.
Колишній шкірзавад Вайсберга під назвою «Васильківський державний шкірзавод № 4» проіснував до лютого 1971 р. Наказом Міністерства легкої промисловості УРСР за № 63 від 17 лютого 1971 р. було організовано «Васильківську шкірфірму ім. Жовтневої революції» з включенням до її складу шкірзаводу – головного підприємства і шкіросировинної бази – на правах філіалу. Наказом за № 2 від 15.09.1975 р. «Васильківську шкірфірму ім. Жовтневої революції» було перейменовано у «Васильківське Промислове Шкіряне Об’єднання ім. Жовтневої революції». В состав об’єднання входили: завод жорстких шкір, що випускав жорсткі шкіри, вовну заводську, мездровий клей; шкіро-сировинний завод; завод дубильних екстрактів; штампувальний цех по розрубу і обробці деталей нижньої частини взуття. Наказом директора за № 5 від 31.01.1992 року Васильківське ПКО перейменоване і отримало назву «Васильківська шкірфірма».
За весь час свого існування «Васильківська шкірфірма» (а до цього – шкірзавод) активно впливала на життя міста. Ще у 1926 році для працівників шкіряних підприємств побудували клуб. За роки перших п’ятирічок були реконструйовані цехи 4-го шкірзаводу. Постійно будували житло для працівників.
Двоповерховий будинок по вул. Преображенській, 1 також було побудовано для робітників шкірзаводу, але не у ХІХ ст. власником цегельні Вайсбергом, а значно пізніше – у 1930-ті роки.
Будівництво у стилі конструктивізм було поширеним у 1920-1930 рр. На це вказують ще інші ознаки. Судячи з цегли, що зустрічається у кладці стін (крупногабаритні цеглини з пустотами) – то їх почали виготовляти вперше на київських цегельнях у 1930-х роках. Засоби влаштування перемичок над віконними отворами (по металевій арматурі) також вказують на те, що споруда була побудована в 1930-х роках.
Після Другої Світової війни в будинку по вул. Преображенській, 1 влаштували дитячий будинок. Але частина приміщень була зайнята працівниками шкірзаводу. Про це йдеться в звіті «Про стан роботи Васильківського дитбудинку» за 1946 рік. У зв’язку з тим, що у частині приміщень проживають люди, діти змушені спати по двоє на одному ліжку. Тоді рекомендували негайно знайти інше житло для мешканців будинку, і всі приміщення передати дитячому будинку.
З якого часу в двоповерхововому маєтку була розташована Васильківська спеціальна школа І – ІІ ступенів» (для дітей з тяжкими порушеннями мовлення), точні дані відсутні. Але датою первинної реєстрації установи є 26 березня 1995 р.
