Пам’ятний знак Скорботи і Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.
Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 46, поблизу собору Антонія і Феодосія
Унікальним за своєю жорстокістю і трагічністю явищем став голодомор 1932-1933 років в Україні. Люди вмирали сім’ями. На Васильківщині масова смерть почалася навесні 1933 року. Їли лушпиння від картоплі, полову, собак, котів, хлібні млинці пекли з чечевиці.
У «Книзі Пам’яті Голодомору 1931-1933 років» знаходимо: “На Васильківщині навіть за офіційною статистикою в голодних муках загинуло 8022 жителі. Але це лише частина кількості жертв, збережена пам’яттю людей. В районі встановлено 12 місць масових поховань: смт Гребінки, с. Барахти, с. В.Бугаївка (два місця масового захоронення), с. Гвоздів, с. Данилівка, с. Ковалівка, с. Крушинка, с. Ксаверівка, с. Митниця, с. Плесецьке, с. Пологи.”
“Страшна голодна чума 1932-1933 років загалом обминула Васильків. Його населення, яке складалось на 49% з єврейських родин, хоч і жило у своїй переважній більшості незаможно, але не голодувало. Службовці державних установ і організацій, працюючі на підприємствах і в різних артілях, отримували, крім заробітної плати, продуктові пайки, тому, хоч і жили впроголодь, але від голоду не помирали.
В 30-ті роки у Василькові був дитячий будинок для безпритульних дітей. Саме цей заклад в період Голодомору врятував життя багатьом дітям, яких деякі селяни змогли привезти і залишити на місцевому базарі, де їх забирали міліціонери.
А от у прилеглих селах люди пухли і мерли від голоду. Прикладом може стати село Піски, яке з часом було поглинуте містом. У ньому від голоду померли десятки людей. Саме їм, їхній пам’яті і встановлено в місті Пам’ятний знак жертвам тої страшної пори.
Мартиролог жителів м. Василькова і колишнього села Піски, яке входить до його складу, – жертв Голодомору 1932-1933 років, укладений за свідченнями очевидців Ступної О.Г., 1928 р.н.; Мігаль В.М., 1928 р.н.; Дісковської В.К., 1928 р.н., записаними у 2008 році Залізною Т.М., головним спеціалістом відділу культури Васильківської міської ради; Ліпчанською Р.Ф., директором Васильківського музею: Дармостук Микола Григорович, дитина, 3 міс. Дармостук Анатолій Григорович, дитина, 2 р. Данченко Віра Григорівна,дитина, 6 р. Данченко Марія Григорівна, 6 р. Скляр Артем Мокійович, 43 р. Саган Андрій Іванович, 30 р. Мойсеєнко Андрій Іванович, 41 р. Мойсеєнко Ольга Андріївна, дитина, 5 р. Мойсеєнко Катя Андріївна, дитина, 7 р. Скора Галя Романівна, дитина, 7 р. Скорий Григорій Романович, дитина, 9 р.”
За повідомленнями місцевих жителів, поховання померлих у Василькові під час Голодомору здійснювалось на Миколаївському цвинтарі (вул. Темірязева).
Пам’ятний знак є місцем вшанування пам’яті заморених голодом у 1932-1933 роках. Його було відкрито 11.11.1993 року з нагоди 60-х роковин голодомору 1932-1933 років в Україні.
Пам’ятник виготовлений у майстернях Васильківського ККП. Художник: Денисенко Михайло Іванович.
